Щоденникова саморефлексія в культурно-історичному часопросторі

Анотація

У статті описано щоденникарство в українській літературі з погляду осмислення жанру щоденника як одного із ключових жанрів у художньо-документальній прозі. У фокусі дослідження – тексти від доби середньовіччя до сучасних постмодерністських практик новітнього часу, й записників, створених в період російсько-української війни. Широка вибірка текстів свідчить про спадкоємність діарійної традиції. Головною ознакою щоденників, яка відрізняє їх від інших різновидів нефікційної прози, є суб’єктивна оцінка авторського «я» в контексті історичних процесів доби. Зазначено, що діарійні тексти сприймаються як метажанрове явище, яке поєднує елементи мемуаристики, нотаток, філософсько-публіцистичних роздумів.