Мовна норма як інструмент національної ідентичності у працях Івана Огієнка

Анотація

У статті проаналізовано концепт мовної норми як ключового інструмента формування та збереження національної ідентичності в мовознавчій і лінгвофілософській спадщині Івана Огієнка. На матеріалі його фундаментальних праць, зокрема «Рідна мова», «Наука про рідномовні обов’язки», «Українська культура», розглянуто мовну норму як багатовимірне явище, що поєднує лінгвістичні, культурні, духовні та етичні аспекти. Обґрунтовано, що в інтерпретації Івана Огієнка мовна норма виконує не лише регулятивну функцію, а й аксіологічну, слугуючи маркером національної самосвідомості, духовної спадкоємності та культурної тяглості. Проаналізовано лексико-стилістичні та риторичні засоби, за допомогою яких учений актуалізує ідею мовної відповідальності як складника громадянської та національної зрілості. Доведено, що мовна норма в працях Івана Огієнка є чинником духовної консолідації нації та важливий елемент її культурної безпеки.