Трансформації радянської національної політики упродовж 1920-1930-х років та їх вплив на чеське населення Харківщини

Анотація

У статті аналізуються особливості життя чеської етнічної меншини Харківщини в контексті реалізації державної етнополітики 1920-1930-х рр. Показано, що за означений період етнонаціональна політика більшовиків зазнала значних трансформацій. Від воєнно-комуністичних методів втілення національної політики, на початку 1920-х років вони переходять до політики, спрямованої на забезпечення прав національних меншин з метою їх швидкої радянізації та розширення своєї соціальної бази за їх рахунок. Однак попри декларування рівних можливостей для всіх етнічних спільнот, заходи щодо чеської етнічної спільноти Харківщини мали безсистемний характер й її потреби не були враховані державними органами. Це було пов’язано з тим, що чисельність цієї спільноти в регіоні була невеликою й спеціального органу, який би займався роботою з нею, тут не було створено. А ті, що існували, надавали перевагу роботі з чисельними етнічними спільнотами. Режиму потрібні були масштабні заходи для демонстрації «турботи про етнічні меншини», а зробити це можна було лише за рахунок роботи з тими групами, які складали значну частку у структурі населення регіону. Тож, національно-культурні, релігійні та інші потреби чеської меншини, через її малочисельність, ігнорувалися. Їх представники залучались до організованих державними органами масових заходів, та вони, переважно, були політико-виховного спрямування. Основною їх метою було ідеологічне виховання трудящих як «будівників соціалізму», що ніяк не пов’язувалося з національним життям спільноти. З початку 1930-х років інтернаціоналістські агітаційно-пропагандистські кампанії починають поєднуватися з відвертою ворожістю щодо представників національних меншин, в тому числі й чехів. Згодом це вилилося у гучні кампанії звинувачення їх у «антирадянській й антикомуністичній діяльності» та застосування щодо них репресій.