Методи корпусної лінгвістики в дослідженні етно- і гетеростереотипів

Анотація

Стаття представляє міждисциплінарне дослідження, що об’єднує лінгвокультурологічний і корпусний підхід до розв’язання проблем міжкультурної та міжетнічної комунікації. З опертям на поняття етнічного стереотипу та виокремлення авто- та гетеростеротипів здійснено аналіз стереотипних уявлень носіїв української мови про представників свого етносу – українців – та титульного етносу держави-агресора – рф. У центрі уваги постали етноніми на позначення українців і росіян, зафіксовані в тлумачних словниках української мови. Проаналізовано етноніми «українець» і «хохол» як вербальні репрезентанти етностереотипу та етноніми «росіянин», «кацап», «москаль» і «московит» як вербальні репрезентанти гетеростереотипу. В умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну використання у ворожій пропаганді стереотипних уявлень з послідовним «розлюдненням» українців доводить важливість цього аспекту вивчення міжетнічних відносин. Етноніми розглянуто за двома аспектами: лексикографічним і корпусним. На підставі дефініцій у тлумачних словниках української мови визначено структуру автостереотипів і гетеростереотипів. За допомогою пошуку в ГРАКу (Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови) простежено специфіку сполучуваності етнонімів з ад’єктивами оцінної семантики. Пошук здійснено як у корпусі загалом, так і в динаміці 2014-2023 років у медійному дискурсі. Зіставлення частотності сполучуваності етнонімів з оцінними ад’єктивами під час війни Росії проти України дало змогу простежити трансформацію стереотипних уявлень носіїв української мови про українців і росіян.