Іван Огієнко і сучасна наука та освіта

Досвід реалізації державної політики у сфері формування української національної та громадської ідентичності у вищій освіті в контексті спадщини Івана Огієнка

2026-01-31T11:22:25+02:00

Заміна компонентів як механізм фразеологічної деривації в текстах сучасної української прози

2026-01-31T11:53:35+02:00

У статті досліджено заміну компонентів як один із ключових видів структурно-семантичних трансформацій фразеологізмів із компонентами-мітологемами в сучасних українських прозових текстах. До аналізу модифікацій застосовано когнітивно-дискурсивний і лінгвокультурологічний підходи. Потлумачено такі типи замін компонентів фразеологічних одиниць, як лексичні, граматичні, семантичні, стилістичні та прагматичні. Проаналізовано їхню роль у формуванні нових смислів. Визначено стилістичні функції трансформованих фразеологіз- мів, зокрема акцентовано на відображенні процесів десакралізації та ресакралізації в метамодерному художньому мисленні.

Фразеологія епістолярію Аркадія Казки

2026-01-31T12:35:50+02:00

Листи Аркадія Казки (1917–1929 роки) – неординарне явище епістолярної спадщини українських культурних діячів. У них відбито важливі факти культурного й соціального життя нації першої половини ХХ століття через призму авторського «я» поета. У статті досліджено систему фразеологічних одиниць, використаних А. Казкою в листах до сучасників, розкрито функції та їхній енциклопедійний і лінгвокультурологічний зміст, виявлено стилістичні функції авторських модифікацій.

Аналіз семантичної трансформації філософських концептів в аспекті наукового доробку Івана Огієнка

2026-01-31T13:43:56+02:00

У статті розглядається у порівняльно-історичному аспекті проблема семантичної трансформації деяких філософських концептів, що є активними елементами сакральних текстів. Автор статті презентує означену проблему як одну з найголовніших в аспекті наукового доробку знаного лінгвіста та перекладача Біблії І. Огієнка. В якості ілюстративного матеріалу в дослідженні використані тексти Святого Письма у перекладі видатного українського науковця.

Сакралізація президентського дискурсу у промовах Володимира Зеленського 2019–2022 років

2026-01-31T15:11:45+02:00

У статті представлено лінгвістичне дослідження політичного дискурсу та розглянуто лінгвістичні особливості президентських промов Володимира Зеленського. Увага приділяється жанрам ритуального дискурсу – вітанню, некрологу та інавгураційній промові, а також мовленнєвому жанру публічного звернення. Предметом аналізу став прояв кореляції політичного та релігійного дискурсів, зокрема в аспекті актуалізації лексем релігійної семантики. Джерельною базою слугували тексти президентських публічних промов та звернень Володимира Зеленського. Виявлено специфіку кореляції релігійного та політичного дискурсу в президентських промовах періоду російсько-української війни. Мета – визначити специфіку кореляції релігійного і політичного дискурсу в президентських промовах Володимира Зеленського. Дослідження базується на методах лінгвістичної прагматики, що при- звело до вивчення мовленнєвих жанрів президентської риторики. Доведено, що в президентській риториці Володимира Зеленського актуалізовано заперечення ролі лідера-Божества та представлено імідж президента як «людини з народу». Зафіксовано, що наближення президентського і релігійного дискурсу здійснено в мовленнєвих ритуальних жанрах інавгураційної промови, привітання і некрологу. Семантика ритуальних текстів пов’язана з християнськими, мусульманськими і іудейськими святами, проте домінують тексти, адресовані християнам. Засадничим концептом президентських промов, що репрезентують наближення до релігійного дискурсу, є БОГ, вербалізований через лексеми Господь, Христос, Богородиця, Оранта. Репрезентовано перетин президентського і релігійного дискурсу за допомогою вживання інтертекстуальних елементів – цитат з релігійних текстів, зокрема Святого письма.

Особливості формування української синтаксичної термінології

2026-01-31T15:40:17+02:00

У статті визначено особливості становлення української синтаксичної термінології, розкрито її сучасний стан. Здійснено огляд засадничих праць українських мовознавців ХХ – початку ХХІ століття, які найбільше прислужилися для розбудови граматичної терміносистеми української мови. Встановлено, що українська синтаксична термінологія є динамічною лексико-семантичною системою, розвиток якої зумовлений змінами в синтаксичній теорії, а також позамовними чинниками.

Наукові дискусії як жанр наукового дискурсу у контексті культурно-наукових зв'язків першої половини ХХ століття (на матеріалі листування Івана Зілинського та Івана Панькевича)

2026-02-01T11:25:50+02:00

Стаття присвячена всебічному аналізу збірки «Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем» (1913–1951), упорядкованої Миколою Мушинкою, як вагомого джерела з історії українського мовознавства, діалектології, культурно- наукових контактів українських інтелектуалів, а також розвитку гуманітарної думки в умовах політичних трансформацій ХХ століття. Висвітлено методи опрацювання епістолярію, проаналізовано структурно-змістовий склад листування, окреслено його значення для реконструкції мовознавчих концепцій, інтеграції української науки в європейський простір та формування наукових шкіл. Зроблено висновки про джерелознавчу, біографічну, мовознавчу та культурологічну цінність кореспонденції.

Міфологема дорога як семантичний компонент мовної картини світу в сучасній українській поезії воєнного часу

2026-02-01T12:20:23+02:00

У статті проаналізовано функціювання міфологеми дорога в поезіях воєнного часу Богдана Томенчука. З’ясовано її екзистенційне, сакральне й національно-символічне навантаження та виявлено мовні засоби, що формують міфопоетичний образ дороги в умовах війни, підкреслюючи духовний вимір пережитого досвіду.

Теоретичні основи дослідження синтаксичних домінант поетичного мовлення

2026-02-01T12:52:41+02:00

У статті досліджуються синтаксичні домінанти поетичного мовлення як структурно-функціональні одиниці, що виконують ключову роль у формуванні ідіостилю автора, емоційно-ритмічної організації вірша та стилістичної виразності тексту. Здійснено аналіз актуальних підходів до вивчення синтаксичних домінант у сучасній лінгвістиці – від класичних стилістичних до корпусно- кількісних та когнітивно-прагматичних моделей. Окрема увага приділяється методологічним аспектам виявлення повторюваних синтаксичних структур і встановлення їх домінантного статусу в межах поетичного дискурсу. Розкрито функції інверсій, парцеляцій, еліптичних конструкцій як засобів семантико- емоційної організації тексту. У роботі узагальнено теоретичні положення щодо зв’язку синтаксичних домінант з ідіостильовою специфікою мовлення та художнім задумом автора, з урахуванням досвіду вітчизняної лінгвостилістики, зокрема праць Н. Гуйванюк, О. Кульбабської, С. Бибика, а також сучасних корпусних досліджень. Запропоновано поєднання кількісного та інтерпретаційного аналізу як ефективну стратегію вивчення синтаксичних домінант у поетичних текстах.

Інтермедіальність як лінгвостилістичний засіб поетичних текстів Юрія Іздрика (на матеріалі збірки «Календар любові»)

2026-02-01T13:04:00+02:00

У статті розглядається інтермедіальність як стилістичний засіб поетичної мови. На прикладі збірки Юрія Іздрика «Календар любові» досліджено, як ужита автором лексика з різних видів мистецтва функціонує в розгортанні змісту, творенні образів. Так тексти отримують динаміку, синестезійність та візуалізацію, поглиблюють діалог із читачем, відображають світ медіа.

Сакральний вимір мови: осмислення лінгвофілософської концепції Івана Огієнка (на матеріалі книги «Рідна мова»)

2026-02-01T13:56:37+02:00

У статті проаналізовано сакральний вимір мови у лінгвофілософській концепції Івана Огієнка на матеріалі книги «Рідна мова». З’ясовано мовні, стилістичні та прагматичні засоби сакралізації слова, окреслено духовно-національній етичні засади розуміння мови як святині та чинника формування особистості.

Публікації Івана Огієнка в газеті «Громадська думка»: поетика і стиль

2026-02-01T14:09:02+02:00

У статті здійснено аналіз публікацій Івана Огієнка (Іларіона), надрукованих на сторінках газети «Громадська думка» (1906 р.), з метою виявлення особливостей їхньої поетики та індивідуального стилю. Розглянуто тематичний діапазон, жанрову специфіку і мовно-стилістичні засоби, які формують авторське бачення суспільно-політичних процесів початку ХХ століття. Увагу зосереджено на риторичних фігурах, публіцистичній образності, стилістичній напрузі текстів, що поєднує емоційність викладу з публіцистично-аргументованою позицією. У поетиці газетних публікацій Івана Огієнка простежується синтез раціонального й духовно-символічного начала, що передбачає подальшу еволюцію автора в бік релігійно-філософської та перекладацької творчості. Зроблено висновок про цілісність стилю Івана Огієнка, який поєднує: просвітницький пафос, елементи публіцистично-ораторського дискурсу, морально-етичні цінності та визначене соціальне спрямування з емоційною експресією, афористичністю, риторичними інтонаціями. Логіка авторського викладу ґрунтується на гармонійному і ритмічному чергуванні об’єктивованої інформації та фрагментів з відчутною ліричною забарвленістю. Матеріал статті сприятиме глибшому розумінню ідейно-естетичних засад раннього публіцистичного доробку Івана Огієнка і становлення української інтелектуальної традиції та публіцистики як форми духовного розвитку.

Інтертекстуальна стратегія читання роману Юрія Яновського «Майстер корабля»

2026-02-01T15:47:15+02:00

Автор витлумачує інтертекстуальне читання як новітню стратегію рецепції й аналізу роману Юрія Яновського «Майстер корабля», яка дозволяє розкрити його новаторську за художньою формою, модерну за сюжетом і мовно-стилістичними експериментами специфіку. Доведено, що інтертекстуальний потенціал досліджуваного роману забезпечується чотирма епіграфами, наданими мовою оригіналу, переосмисленням образів, мотивів і сюжетів світової літератури, тяжінням до ритмічності, візуалізації, пісенності, а також активною настановою письменника на діалогічність, що передовсім простежується в монтажній кіне- матографічності мовної структури роману.

Український дух у мові й спорті: творча спадщина Івана Огієнка та Івана Боберського

2026-02-01T16:04:03+02:00

Стаття присвячена порівняльному аналізу художньо-публіцистичної спадщини Івана Огієнка та Івана Боберського, які формували національну ідентичність у двох паралельних траєкторіях – мови і спорту. Визначено спільні й відмінні риси їхніх ідей у сфері духовного слова й фізичного виховання як чинників становлення українського національного духу.

Особливості трансформації традиційних сюжетів і образів у поезії Юрія Клена

2026-02-01T16:30:02+02:00

У статті проаналізовано тенденції та шляхи трансформації традиційного художнього матеріалу в поезії Юрія Клена з переважною увагою до традиційних сюжетів. Визначено, що пріоритетними для митця є сюжети мандрівки і повернення, сходження до пекла, загибелі великих імперій та цивілізацій, драконоборства, угоди з дияволом. Накладаючи їх на трагічний досвід людини новітньої доби, поет вдається до таких художніх засобів: контраст між класичною гармонією вірша і трагічною іронією, «скульптурна» чіткість і максимально упредметненість поетичних картин, синтез реалій та символічних образів різних історичних епох.

Міжмистецька поліфонія в романі Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо…»

2026-02-01T17:26:22+02:00

У статті здійснено спробу дослідити міжмистецьку поліфонію в романі Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо…». Зазначено, що визначальною ознакою тексту є інтермедіальність, що виявляється у багатошаровій взаємодії літератури з театром, кінематографом, живописом, музикою, вставними жанрами. Доведено, що гра з рецептивними й наративними стратегіями, орієнтація на конструктивізм, елементи театральності, синтетичність мистецьких форм, абсурдизація та домінування іронічного дискурсу в авторському тексті виразно підтверджують вагоме місце творчості Майка Йогансена в українській авангардній прозі.

Михайло Драй-Хмара – редактор «Університетських наукових записок» у Кам’янці-Подільському

2026-02-01T18:04:07+02:00

У статті проаналізовано історичні контексти і особливості створення «Університетських Наукових Записок» у Кам’янець-Подільському Державному Українському Університеті та організації їх видання редактором Михайлом Драй-Хмарою. На основі архівних протоколів та спогадів сучасників проаналізовано історію приготування до друку, висвітлено об’єктивні та суб’єктивні причини, які унеможливили видання цих наукових публікацій.

Агатангел Кримський – Іван Огієнко: діалог творчих особистостей крізь призму часу

2026-02-06T17:17:22+02:00

Статтю присвячено життю і творчості Агатангела Кримського та Івана Огієнка, видатним діячам української історії та культури, одухотвореним ідеями українського національного відродження, демократичними реформами, розвитком науки та освіти. Блискучий талант обох учених був органічно поєднаний з любов’ю до України, її історії, мови. У розрізі історичного часу незаперечне значення має багатогранна творча особистість Кримського – відомого вченого-сходознавця, перекладача Корану, творів літератури Сходу, оригінального поета і прозаїка, літературного критика, сумлінного етнографа, фольклориста, глибокого мовознавця, автора численних праць з історії української мови, одного з фундаторів Української Академії Наук, її першого неодмінного секретаря. Наголошено, що титанічна наукова праця Кримського є невід’ємною складовою української науки і культури, має світове значення. До славетних імен України належить Іван Огієнко, талановитий письменник, мовознавець, видавець, громадський, політичний, релігійний діяч, долю якого визначали любов до України, прагнення служити її незалежності й процвітанню. Зазначено, що відомий вчений-енциклопедист залишив унікальну за змістом і розмахом діяльності спадщину, помітне місце в якій належить ґрунтовним працям з українського мовознавства, історії церкви, культури. Його праця зі Святим Письмом увінчана перекладом українською мовою Біблії, а також двотомною працею «Українська церква». Акцентовано на активній участі Огієнка у заснуванні Кам’янець-Подільського державного університету, першим ректором якого він був (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Джерелом загальнолюдських цінностей і сьогодні є педагогічні напрацювання вченого і патріота І. Огієнка, активного діяча національно освітнього життя, який залишив у нашій історії безцінний слід.

Лист-грамота Симона Петлюри до Івана Огієнка як документ доби і нефікційний текст

2026-02-06T17:28:07+02:00

У статті з’ясовується історико-літературне значення Листа-грамоти Головного отамана військ і флоту Української Народної Республіки, Голови Директорії УНР Симона Петлюри, адресованого Іванові Огієнку, Головноуповноваженому уряду УНР. Увага закцентована на визнанні значення вітчизняної освіти, культури і релігії для існування незалежної держави, що звучить у листі С. Петлюри до І. Огієнка як заклик зберігати духовне надбання народу. Лист-грамоту С. Петлюри проаналізовано як синкретичний текст. Це водночас історичний документ і твір епістолярного жанру з виразними ознаками документального і художньо-публіцистичного змісту. Увага звертається на офіційно-приватний характер листа, виразне поєднання у ньому політичних складників й елементів особистісного спрямування. Проблемно-тематичний спектр цього тексту зводиться до висловлення С. Петлюрою слів вдячності і глибокої поваги І. Огієнку, визнання його ролі у справі служіння українському народові й розбудові духовного життя.

Сучасна воєнна проза в площині рефлексії ідей Івана Огієнка про рідномовні обов’язки

2026-02-06T18:03:05+02:00

У статті досліджується сучасна українська воєнна проза (на матеріалі антології «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія») у площині рефлексії ідей Івана Огієнка про рідномовні обов’язки та крізь призму естетики метамодернізму. Іван Огієнко розглядав мову як духовну основу нації і підкреслював моральний обов’язок кожного українця плекати та захищати рідне слово за будь-яких історичних обставин. У текстах воєнної прози 2022 року ця настанова актуалізується через особисті мовні вибори, свідчення про подолання русифікаційної спадщини та усвідомлене повернення до української мови як до простору свободи й національної суб’єктності, як і загалом через сакралізацію мови як такої. Водночас естетика сучасних воєнних текстів вирізняється метамодерною динамікою: поєднанням абстрагованої репортажності, епістолярності та емоційності, щирості та іронічного дистанціювання, намаганням збалансувати природний героїчний пафос доби та глибоку особистісну рефлексію. Таке «коливання» між протилежними полюсами (за концепцією метамодернізму) відображає складність сучасного досвіду війни й мовомислення. Тож сучасна воєнна проза постає не лише як художній воєнний літопис, але заразом словесний і смисловий континуум, майданчик, де відбувається глибинне переосмислення Огієнкових у конкретному сенсі, – бо саме його праці використано в цій статті як дослідний матеріал, – проте в широкому сенсі мейнстримних у діахронії (резонує з тезами Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Юрія Шевельова, Ірина Фаріон) мовно-ідейних настанов щодо націєтворення, вибудування духових тактик національної резистентності, ідентичнісної цілісності за нових історико-культурних умов.

Необарокова поезія Миколи Гедза

2026-02-06T18:20:58+02:00

У статті висвітлено необарокові риси поетичної творчості сучасного письменника Миколи Гедза. Йдеться про особливості формозмісту усталених і створених автором віршових форм. Розкриваються нові, відкриті автором, засновані, зокрема, на інтертекстуальності, на різними способами поглиблюваній асоціативності, образотворчі можливості української мови.

Мовна підготовка майбутнього вчителя початкової школи: від національної свідомості Івана Огієнка до комунікативної компетентності нової української школи

2026-02-06T18:58:19+02:00

У статті висвітлено ключові аспекти мовної підготовки майбутнього вчителя початкової школи, що розглядають у контексті взаємозв’язку ідей Івана Огієнка та вимог Нової української школи; проаналізовано погляди І. Огієнка на мову як основу національної свідомості, наголошуючи на його внеску у формування культури мовлення педагога; досліджено сучасні методики, спрямовані на розвиток комунікативної компетентності майбутніх учителів початкових класів, зокрема інтерактивні, проєктні та цифрові технології (аудіокниги, подкасти); обґрунтовано виклики, які постають перед майбутніми вчителями в умовах сьогодення. Автор наголошує, що мовна підготовка – це не лише засвоєння граматичних правил, а й формування особистості педагога, здатного бути мовленнєвим взірцем та ефективно реалізовувати завдання Нової української школи.

Формування екологічної компетентності молодших школярів з урахуванням засад сталого розвитку та національно-культурного виміру бачення природи Івана Огієнка

2026-02-06T19:23:59+02:00

У статті обґрунтовано необхідність переосмислення підходів до формування екологічної компетентності молодших школярів у контексті Нової української школи з урахуванням засад сталого розвитку та національно-культурного виміру бачення природи Івана Огієнка. Наголошено, що сучасні освітні процеси мають спрямовуватися не лише на засвоєння знань про довкілля, а й на виховання ціннісного ставлення до природи, розвиток екологічної свідомості та відповідальної поведінки. Показано, що інтеграція ідей І. Огієнка у сучасну екологічну освіту сприяє формуванню духовно зрілої, морально відповідальної особистості, здатної до гармонійної взаємодії з природою. Здійснено аналіз програм Нової української школи та визначено напрями їх збагачення культурно-ціннісними компонентами, пов’язаними з національною традицією бачення природи. Обґрунтовано, що формування екологічної компетентності потребує синтезу науково-природничих, етичних і духовно-культурних аспектів навчання.

Формування професійної компетентності майбутнього вчителя в контексті Нової української школи (у світлі педагогічних ідей Івана Огієнка)

2026-02-09T09:13:56+02:00

У статті досліджено процес формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у контексті Нової української школи, розглянуто педагогічні ідеї Івана Огієнка як важливу теоретичну основу. Особливу увагу приділяємо значенню педагогіки партнерства, інтеграції духовних, моральних і соціальних аспектів діяльності педагога, а також розвитку ключових компетентностей, необхідних для сучасного освітнього процесу. У дослідженні підкреслюється важливість особистісно-орієнтованого підходу, який передбачає розвиток індивідуальних здібностей, творчої самостійності та професійно-значущих якостей здобувачів вищої освіти; вказано, що ефективне формування компетентностей можливе через застосування інтерактивних і активних методів навчання, проєктної діяльності, кейс-методів, рольових ігор та партнерської взаємодії з учнями, батьками та колегами. Використання таких методик сприяє розвитку комунікативних, соціальних та морально-духовних компетентностей, формує готовність до педагогічної рефлексії та самовдосконалення. Особливу увагу приділено поєднанню педагогічних ідей Івана Огієнка з сучасними концепціями Нової української школи. Наголошено, що принципи духовності, національної свідомості та партнерства, закладені І. Огієнком, залишаються актуальними та можуть стати методологічною основою підготовки нової генерації вчителів, здатних до ефективної організації освітнього процесу.

Новий український правопис крізь призму формування культури фахового мовлення здобувачів освіти

2026-02-09T09:34:20+02:00

У статті розглянуто основні зміни, внесені до нової редакції «Українського правопису», та їхній вплив на процес викладання освітнього компонента «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Визначено напрями інтеграції правописних новацій у навчальному процесі, запропоновано матеріали, які сприятимуть виробленню практичних навичок використання сучасних мовних норм у професійному середовищі.

Сучасна українська література для дітей як засіб формування національної ідентичності молодших школярів

2026-02-09T09:44:26+02:00

У статті описано особливості формування національної ідентичності молодших школярів засобами сучасної української літератури для дітей. Обґрунтовано її виховний потенціал як ефективного засобу засвоєння національних цінностей, традицій, мови та культурної спадщини, здійснено аналіз творів українських дитячих авторів, що сприяють формуванню національної ідентичності дітей молодшого шкільного віку. Встановлено, що цілеспрямоване використання сучасної української літератури для дітей забезпечує гармонійний розвиток особистості дитини та зміцнює її належність до української нації.

Використання анімаційних фільмів у навчанні польської мови як іноземної: від ідей до дій

2026-02-10T08:32:08+02:00

У статті висвітлено методичний потенціал використання анімаційного кіно як інструменту навчання польської мови як іноземної та його роль у розвитку комунікативної й міжкультурної компетентностей здобувачів освіти. Розглянуто приклади польських мультсеріалів, етапи роботи з відео, наведені зразки вправ і шляхи підвищення мотивації та комунікативних умінь учнів та студентів.

Фразеологізми з компонентом голова у творах А. Свидницького

2026-02-10T08:43:09+02:00

У статті проаналізовано фразеологізми із соматичним компонентом голова на матеріалі творів Анатолія Свидницького. Мова творів письменника насичена фразеологізмами (приказками, прислів’ями), що є центрами, на які спирається або з яких починається авторська розповідь. Широке використання сталих сполук є свідченням високої художньої майстерності автора, досконалого знання ним літературної та народнорозмовної української мови, розуміння важливості фіксації мовного рівня сприйняття світу, генетично закодованого у свідомості або підсвідомості українського етносу.

Номінації вікового порубіжжя людини: фразеологічний рівень

2026-02-10T08:48:01+02:00

У статті досліджено фразеосемантичну групу «Вікові порубіжжя людини» на матеріалі українського діалектного мовлення. Визначено такі семантичні ряди: ‘дорости, досягти першого року життя’, ‘не дорости’, ‘дорослий хлопець’, ‘доросла дівчина’, ‘постаріти’. Зауважено, що архетипними є уявлення українського етносу про вікові етапи життя людини, розуміння його плинності та невідворотності смерті. У такій інформації про людину творення фразеологізмів спирається на загальний досвід та індивідуальне сприйняття світу. Осмислення становлення особи, зміни її статусу виразно реалізується у звичаях, обрядах, відповідно на мовному рівні – через фразеологізми.

Стійкі народні порівняння в західноподільському діалектному мовленні

2026-02-10T08:53:59+02:00

У статті досліджено особливості вживання стійких народних порівнянь у говірковому мовленні Західного Поділля, акцентовано увагу на засобах вияву культурно-національного коду. Зауважено, що саме під час вільного спілкування і записування зв’язних текстів у природному для діалектоносія середовищі є можливість виявити унікальні мовленнєві реалізації світогляду. Творення порівняльних стійких виразів спирається на загальний досвід та індивідуальне сприйняття світу. З’ясовано, що багатство виражальних засобів мовлення є показником рівня його розвитку та досконалості, що виявляється насамперед у стійких народних порівняннях – живому і невичерпному джерелі нових виражальних засобів народу. Такі стійкі одиниці мови надають мовленню яскравих рис національного характеру, неповторного колориту.

Аксіологічне та лінгвокультурне вираження концепту «родинне виховання» у говірковому мовленні

2026-02-10T09:02:55+02:00

Проаналізовано аксіологічне та лінгвокультурне вираження концепту «родинне виховання» в контексті регіонального уснорозмовного дискурсу. Досліджено елементи традиційного дискурсу, у яких вербалізується народне уявлення про родинне виховання. Визначено основні аксіологічні домінанти та символічно-культурні моделі родинних стосунків, що відображають національно-мовну картину світу українців.

Роль Івана Огієнка у кадровому забезпеченні Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918–1920 рр.)

2026-02-10T09:28:04+02:00

На основі архівних і опублікованих джерел, а також праць сучасних українських вчених досліджується керівна діяльність видатного державного діяча Івана Огієнка упродовж 1918–1920 рр. на посадах ректора, міністра освіти і головного уповноваженого (ГУ) представника уряду УНР, спрямована на забезпечення Кам’янець-Подільського державного українського університету (КПДУУ) необхідними управлінськими, науково-педагогічними та бібліотечними кадрами. Увесь цей період поділено на чотири етапи, кожен з яких мав свої особливості і різні підсумкові результати в контексті досягнення короткочасної і загальної мети, які в цілому забезпечили заклад на задовільному рівні необхідними управлінськими, викладацькими і бібліотечними працівниками. Найбільш ефективним з цих етапів був другий, коли І. Огієнко очолював Міністерство народної освіти УНР. У кожному випадку він з’ясовував відповідність заявників існуючим кадровим потребам, з окремими з них мав особисті контакти. Як ГУ, І. Огієнко з власної ініціативи іноді затверджував рішення вченої ради університету, що стосувалися зміни функціонального статусу викладачів. Об’єктивна відсутність ректора на робочому місці упродовж майже чотирьох місяців (9.VIІ.–7.ХІ.1920 р.) через переїзди разом з урядом негативно позначилася на вирішенні кадрового питання вишу напередодні третього навчального року.

VІІ Всеукраїнська наукова конференція «Традиції Івана Огієнка у світлі вітчизняної науки»

2026-02-10T09:33:26+02:00