Специфіка англійських етнонімів як вербальних засобів позначення «свого/чужого»

Анотація

Стаття присвячена вивченню семантичної структури та ідентифікації англійських фразелогізмів у складі етнонімів, визначенню випадків, виявленню упередженого чи нейтрального ставлення іноземців у англомовному середовищі. У дослідженні проаналізовано поняття «етнонім», «етнофобізм», «етноцентризм» та «стереотип».

У статті було досліджено, що етноніми класифікуються на макроетноніми та мікроетноніми. Макроетноніми відносяться до великих етнічних утворень, таких як, наприклад, афроамериканці. Мікроетноніми використовуються для позначення менших спільнот, об’єднаних приналежністю до одного племені, етнічної групи, нації або іншої етнічної групи. Вони охоплюють етнонімічні назви різного масштабу та рівня узагальнення.

Виявлено, що складові етнонімів можуть бути представлені різними лінгвістичними засобами: словами, що вказують на національну приналежність, походження, фізичні характеристики або спосіб життя; власними назвами; етнонімічними формами, похідними від офіційних назв народів; образними – метафоричними або метонімічними – позначеннями іноземців; а також фразеологічними одиницями, що відображають узагальнені стереотипні уявлення про представників інших народів в англомовній спільноті.

Авторки статті виявили, що на сприйняття «інших» і «чужих» народів впливає низка факторів, серед яких провідну роль відіграють історичні та геополітичні. Дійсно, кількість етнонімів, прийнятих у лінгвокультурному контексті, а також їхня частота в соціальному дискурсі залежать від історичних зв’язків і географічного розташування. Численні національні стереотипи негативно зображують сусідніх шотландців, валлійців або ірландців, незважаючи на те, що всі вони належать до одного королівства.

Встановлено, що дослідження етнонімів та закономірностей їх походження, розвитку та вживання не можна розглядати окремо від дослідження самого етносу, оскільки воно дозволяє глибше зрозуміти складні процеси, що формують етногенез та етнічну історію будь-якої спільноти. Самоназви, як вирази самосвідомості народу, та зовнішні назви, що відображають стереотипні уявлення інших, є одними з основних показників етнічної єдності. Підсумовано, що стійкість етносу як соціальної системи забезпечує відносну стабільність його представлення в колективній свідомості та самосвідомості.