Іван Огієнко і сучасна наука та освіта

Переднє слово

2024-03-18T13:12:22+02:00

Етимологічно-семантичні особливості мітонімів (на прикладі романів Дари Корній)

2024-03-18T13:48:40+02:00

У статті проаналізовано мітоніми, ужиті в прозових текстах Дари Корній. Описано погляди провідних дослідників на парадигми класифікації мітонімів. На основі семантичної та синтаксичної характеристики виділено дев’ять груп мітонімів. Окреслено семантичні та етимологічні особливості досліджуваних одиниць.

Вербальна репрезентація емотивних концептосфер у художніх творах Володимира Лиса

2024-03-18T14:23:37+02:00

Пропонована розвідка знайомить з лінгвістичною репрезентацією емотивних концептосфер у художніх творах В. Лиса. Проаналізовано експресивну лексику на фонетичному, морфологічному, синтаксичному й лексичному рівнях. Емотивні лексеми, якими насичені романи автора, утворені за допомогою суфіксів збільшеності, згрубілості, зменшеності, пестливості.

Способи трансформації фразеологічних одиниць у світлі праць Івана Огієнка

2024-03-18T14:49:44+02:00

У статті проаналізовано погляди Івана Огієнка на зміни фразеологічних одиниць у мовленні, розглянуто практичні підходи науковця до їх фіксації у наукових творах і словниках. Визначено роль праць лінгвіста в подальших дослідженнях недериваційних та дериваційних трансформацій фразеологізмів.

Рекурентність як один із основних синтаксично-стилістичних засобів у побудові текстів

2024-03-18T15:00:49+02:00

У статті робиться загальний аналіз досліджень вітчизняних і закордонних вчених-лінгвістів щодо вивчення такого стилістичного засобу, як повторення. Надається характеристика явища рекурентності та його визначення. Наводяться теоретичні докази того факту, що рекурентність – один із основних синтаксично-стилістичних засобів у побудові текстів.

Явище семантичної трансформації концептів через призму когнітивного підходу в сучасній філософії мови

2024-03-18T15:10:09+02:00

У статті розглядається через призму когнітивного підходу сучасної філософії мови проблема семантичної трансформації деяких концептів, що є активними елементами сакральних текстів. Аналіз проводиться на підґрунті порівняльної інтерпретації в біблійному й лінгвістичному дискурсах із застосуванням різноаспектного етимологічного аналізу з послідовним дотриманням фонетичного, словотворчого, семантичного, хронологічного критеріїв.

Іван Огієнко і створення історичного словника української мови

2024-03-18T15:21:17+02:00

У статті досліджено внесок проф. Івана Огієнка у розвиток української історичної лексикографії. Ідеться, зокрема, про його допомогу під час створення картотеки першого історичного словника української мови, над якою колектив науковців разом із Євгеном Тимченком почали працювати саме в Кам’янці-Подільському за часів ректорства проф. І. Огієнка. Закцентовано увагу на постійній співпраці проф. І. Огієнка з укладачами історичного словника. Проаналізовано текст рецензій проф. І. Огієнка на перший том «Історичного словника українського язика» (1930) і його рекомендації щодо роботи над наступними томами цієї фундаментальної праці.

Стереотипізація жіночого і чоловічого як моральної норми поведінки в праці Івана Огієнка «Українська церква»

2024-03-18T15:27:38+02:00

Стаття присвячена поглядам Івана Огієнка в праці «Українська церква» щодо ролі жінки у сакральному, суспільному та політичному тогочасному житті країни, вербалізації моральних норм поведінки чоловіків та жінок. Бачення гендерних ролей як моральних норм поведінки в працях Івана Огієнка не були предметом окремого дослідження, що й спричинило актуальність задекларованої нами теми.

Петиція як мовленнєвий жанр українського президентського дискурсу

2024-03-18T15:34:23+02:00

Статтю присвячено аналізу системи мовленнєвих жанрів сучасного українського президентського дискурсу. Дослідження президентського дискурсу як одного з різновидів політичного дискурсу виконано в комунікативно-прагматичному аспекті. Це передбачало врахування особливостей комунікативної взаємодії учасників політичної інтеракції, обраних стратегій і тактик спілкування та виявлення комунікативних інтенцій. Розглянуто один з нових жанрів українського президентського дискурсу – петиція Президенту України. Проаналізовано петиції громадян до Президента за 2015-2023 роки та визначено структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні риси цього жанру. Враховано дистанційний та опосередкований характер петицій як жанру електронної комунікації глави держави з громадянами України. Схарактеризовано основні комунікативні стратегії мовців у петиціях та специфіку комунікативної поведінки Президента як адресата та відповідача. Зосереджено увагу на мовних засобах досягнення перлокутивного ефекту в мовленнєвому жанрі петиції. Визначено комунікативну інтенцію спонукання як основну в петиції, що зумовлює реалізацію мовленнєвих актів пропозиції та прохання. Розглянуто двокомпонентну структуру петиції та проаналізовано власне звернення мовця та відповідь адресата в комунікативній взаємодії за участю непрямого масового адресата. Розглянуто структурні елементи відповіді Президента як складника мовленнєвого жанру петиції та визначено її перформативний характер. Схарактеризовано проблеми досягнення перлокутивного ефекту в петиціях та низьку дієвість у політичному дискурсі.

Мовне різноманіття футбольного дискурсу в усному мовленні коментаторів

2024-03-18T15:41:29+02:00

У статті схарактеризовано сучасні тенденції футбольного дискурсу в усному мовленні коментаторів; доведено, що стилістично протиставні шари лексики «термінолект» і «соціолект» об’єднуються комунікативно, що уможливлює виокремлення відтермінних сленгізмів; висновковано про збалансованість використання фахової професійної та неофіційної жаргонної лексики у футбольному дискурсі.

Методи корпусної лінгвістики в дослідженні етно- і гетеростереотипів

2024-03-18T16:21:26+02:00

Стаття представляє міждисциплінарне дослідження, що об’єднує лінгвокультурологічний і корпусний підхід до розв’язання проблем міжкультурної та міжетнічної комунікації. З опертям на поняття етнічного стереотипу та виокремлення авто- та гетеростеротипів здійснено аналіз стереотипних уявлень носіїв української мови про представників свого етносу – українців – та титульного етносу держави-агресора – рф. У центрі уваги постали етноніми на позначення українців і росіян, зафіксовані в тлумачних словниках української мови. Проаналізовано етноніми «українець» і «хохол» як вербальні репрезентанти етностереотипу та етноніми «росіянин», «кацап», «москаль» і «московит» як вербальні репрезентанти гетеростереотипу. В умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну використання у ворожій пропаганді стереотипних уявлень з послідовним «розлюдненням» українців доводить важливість цього аспекту вивчення міжетнічних відносин. Етноніми розглянуто за двома аспектами: лексикографічним і корпусним. На підставі дефініцій у тлумачних словниках української мови визначено структуру автостереотипів і гетеростереотипів. За допомогою пошуку в ГРАКу (Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови) простежено специфіку сполучуваності етнонімів з ад’єктивами оцінної семантики. Пошук здійснено як у корпусі загалом, так і в динаміці 2014-2023 років у медійному дискурсі. Зіставлення частотності сполучуваності етнонімів з оцінними ад’єктивами під час війни Росії проти України дало змогу простежити трансформацію стереотипних уявлень носіїв української мови про українців і росіян.

Ivan Ohiienko and the Ukrainian Church in Canada

2024-03-18T16:44:46+02:00

The article deals with Ivan Ohiienko, the world famous personality, Ukrainian genius, a promoter of the national science and culture. It’s possible to find here about his research activity in the field of culture, theology, history and public studies, translation and linguistics. He was interested in the folk historiosophy, problems of the Ukrainian mentality, folklore researches.

Researchers paid a special attention to «The Ukrainian Church» as «Outlines of History of the Ukrainian Orthodox Church» as a popular account of the age-old ideology of the Ukrainian Orthodox Church, its historical fate, and its characteristics as the Church of the Ukrainian nation – a national and conciliar the Church.

The value and significance of «The Ukrainian Church» by Metropolitan Ilarion are particularly studied at the time of the great millennium of the Ukrainian Orthodox Church in Canada. This paper promotes comprehension of its phenomenon at all levels.

Світоглядно-мовна концепція Бориса Грінченка в епістолярній спадщині (на матеріалі збірки «…Віддати зумієм себе Україні». Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком)

2024-03-18T16:57:57+02:00

Матеріалом для дослідження послужила епістолярна спадщина письменника. Основним джерелом стало листування Бориса Грінченка з Трохимом Зіньківським, а також листування його дружини з визначними сучасниками, наприклад, І. Нечуєм-Левицьким тощо. Крім того використані зауваги і спогади А. Кримського, І. Франка та ін. про Б. Грінченка.

Лексичні та фразеологічні синоніми на позначення емоції страху в прозі Марії Матіос

2024-03-18T17:28:59+02:00

У статті на основі опрацювання мови прозових творів Марії Матіос виділено синонімічні ряди на позначення емоції страху. Досліджено лексичну та фразеологічну синоніміку, внаслідок чого з’ясовано семантичні особливості ідеографічних синонімів. У роботі обґрунтовано, що синонімія є однією з визначальних ознак мовної манери Марії Матіос.

Основні тенденції та перспективи розвитку мілітарної лексики в сучасних україномовних ЗМІ

2024-03-18T17:36:25+02:00

У статті схарактеризовано основні тенденції та перспективи розвитку мілітарної лексики в сучасних ЗМІ. Здійснено огляд праць українських науковців із питань вивчення професійної лексики військовиків, військової термінології тощо. Встановлено, що з початком війни в Україні у 2022 році словник мілітарної лексики поповнився новими лексемами, а також тими, які вже існували раніше, але набули іншого змісту. Реалії війни відбито у розширенні значень слів, які фігурують у новинних випусках, живому спілкуванні українців. Окрему групу лексичних нововведень у мілітарному дискурсі становлять назви зброї, які мають високу частотність уживання в сучасних ЗМІ.

Функційно-граматичний аспект структури речення української мови у мовознавчій спадщині Івана Огієнка

2024-03-18T17:47:30+02:00

У статті на основі мовознавчих праць І. Огієнка визначено синтаксичні параметри структури речень української мови у функційно-граматичному аспекті. Проаналізовано погляди мовознавця щодо моделі речення, інтонації як визначальної реченнєвої ознаки, порядку слів у реченні.

Поняття надмірності в мові та в складному багатокомпонентному реченні

2024-03-18T18:03:06+02:00

У статті проаналізовано явище надмірності, яке виникає на синтаксичному рівні в процесі комунікації. Саме таке явище дозволяє тексту бути інформаційно наповненим, експресивно оформленим.

Мовна політика України: аналіз сучасного стану в рецепції поглядів Івана Огієнка

2024-03-18T18:12:12+02:00

У статті окреслено стан розвитку мовної політики в Україні крізь призму поглядів Івана Огієнка (на прикладі праць «Віра і культура», «Рятування України», «Культура й наука», «Наука про рідномовні обов’язки: Рідномовний катехізис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства», «Рятування України», «Рідна мова»).

Історико-літературні праці Леоніда Білецького: різновекторність наукових зацікавлень ученого

2024-03-18T18:28:49+02:00

У статті проаналізовано історико-літературні праці відомого українського літературознавця Леоніда Білецького (1882-1955), написані ним в діаспорі. Вони як різножанрові (підручник, літературний портрет письменника, огляд діяльності українського вченого, передмова), так і строкаті тематично: українська народна творчість, окремі письменницькі персоналії або характеристика здобутків українських учених. Цей доробок адресований різним аудиторіям – шкільній, науковій, широкому загалу з метою популяризації української літератури, її кращих надбань.

Мотив духовного провідництва в літературно-художній творчості Івана Огієнка

2024-03-18T18:41:11+02:00

У статті вперше досліджено мотив духовного провідництва в літературно-художній спадщині Івана Огієнка (митрополита Іларіона), висвітлено його змістове наповнення й принципи художнього розгортання (мотивні моделі), закцентовано ціннісну вагу цієї категорії для життєтворчості видатного діяча України.

Виражальний потенціал слова в літературі формальних обмежень

2024-03-18T18:49:42+02:00

У статті досліджуються теорія і практика УЛІПО, результати їхньої діяльності з інвентаризації мови, її потенціалу. Встановлено, що завдяки поєднанню поезії та математики, смішного і серйозного, клопіткої праці і легковажної гри створюється зіткнення різних контекстів і смислів.

Епістолярій О. Гай-Головка як реконструкція біографії письменника

2024-03-18T19:02:14+02:00

У статті схарактеризовано особливості створення епістолярного портрета О. Гай-Головка на тлі епохи. Епістолярна спадщина письменника через призму життєвого досвіду автора вимальовує цілісну картину життєвого і творчого шляху митця, а також дає нам неоціненну інформацію про діячів української літератури й культури, з якими перетиналися життєві шляхи О. Гай-Головка. Особливо цінними є документальні свідчення про взаємини з Іваном Огієнком, вони торкаються останніх років життя митрополита, ілюструють подвижницьку діяльність, є свідченням його жертовності. За епістолярієм різних років вдається реконструювати біографію О. Гай-Головка, яку цілком доречно розглядати як визначальний чинник художньо-документальної прози письменника.

«Слово про Ігорів похід» у науково-творчому осягненні Івана Огієнка і Михайла Гетьманця

2024-03-18T19:13:02+02:00

У статті здійснюється порівняльно-типологічне дослідження особливостей науково-творчого осягнення видатної пам’ятки давньої української літератури «Слова про Ігорів похід» представниками метрополійного і діаспорного українського літературознавства професорами Михайлом Гетьманцем і Іваном Огієнком. Відзначено, що обидва вчені тяжіють до культурно-історичного методу студіювання «Слова», але при цьому Іван Огієнко на перше місце ставить його «літературність», мовно-поетичне багатство, відповідним чином спрямовуючи свої наукові потуги. Натомість Михайло Гетьманець досліджував «Слово» більшою мірою як культуролог, історик, краєзнавець, поєднуючи на основі як власне філологічних стратегій, так і можливостей культурно-історичного підходу поетологічний аналіз тексту і так званий «реальний коментар».

Міфологічний підтекст роману В. Шкляра «Характерник» у руслі ідей Івана Огієнка

2024-03-18T19:59:50+02:00

У статті акцентовано на тісному зв’язку змісту літературного твору з міфологічним світоглядом народу. Для багатьох сучасних художніх зразків саме традиційна міфологія є визначальною щодо їх сюжетних, ідейно-тематичних, стильових параметрів.

У романі В. Шкляра «Характерник» містичне, що базується на засадах української міфології, відіграє важливу роль. Ґрунтуючись на міфологічних легендах та переказах про козаків-характерників, автор пропонує власне трактування образів Івана Сірка та його прибічників, що використовують магічні вміння на користь боротьби з ворогом.

Утвердження українства як народу із самостійною культурою в дослідженнях І. Огієнка та повістях Г. Квітки-Основ’яненка

2024-03-18T20:06:51+02:00

У статті розглянуто культурологічну працю І. Огієнка «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа» з позицій представлення у ній ідеї утвердження українства як народу із самостійною культурою. Розглянуто просвітительські ідеї творчості Г. Квітки-Основ’яненка та їх трансформацію у громадській та науковій діяльності І. Огієнка.

Постмодерністське прочитання містерії «Народження Людини. Добро і Зло на світі»: спроба сучасної рецепції філософських і поетикальних домінант Івана Огієнка

2024-03-18T20:13:34+02:00

У статті здійснено спробу перепрочитання містерії Івана Огієнка «Народження Людини. Добро і Зло на світі» з огляду на ті семіотичні, структурні й поетикальні маркери, які дають змогу сучасної рецепції ідейних маркерів у руслі постмодерністської світоглядної парадигми, домінантної для сучасного читача. Інтеграція тексту в сучасний філософський, культурний, історичний дискурс на основі техніки ретельного прочитання є виграшним рішенням у намаганні обґрунтовано дати філософським містеріям автора нове життя, проте не використовуючи надумані публіцистичні узагальнення, відірвані від тканини самого тексту.

Фольклорні мотиви історичних романів Івана Корсака

2024-03-18T20:22:28+02:00

У статті досліджено фольклорні елементи художнього доробку сучасного українського письменника І. Корсака, а саме – історичних романів «Завойовник Європи», «Корона Юрія ІІ», «Перстень Ганни Барвінок». Зіставлено народну символіку та її інтерпретацію у творчому доробку І. Корсака. З’ясовано функції уснопоетичних уривків у романі «Перстень Ганни Барвінок».

Виховання молодших школярів засобами української пісні в умовах Нової української школи та у світлі ідей Івана Огієнка

2024-03-18T20:30:24+02:00

У статті розкрито й обґрунтовано вагомість психолого-педагогічного потенціалу українських пісень для виховання дітей молодшого шкільного віку в Новій українській школі та у світлі ідей Івана Огієнка.

Читацькі інтереси і їх вплив на формування читацької самостійності в контексті ідей Івана Огієнка

2024-03-18T20:39:13+02:00

У статті розглядається вплив читацьких інтересів молодших школярів на формування читацької самостійності. Проаналізовано прийоми формування інтересу до науково-пізнавальної літератури. З’ясовано роль пізнавального інтересу у формуванні читацької самостійності: виявлено характер, показники, умови формування інтересу до книжки в контексті поглядів Івана Огієнка.

Формування особистості у концепції національного виховання Івана Огієнка

2024-03-18T20:47:09+02:00

У статті аналізуються основні аспекти, що впливають на процес становлення особистості за концепцією національного виховання Івана Огієнка; розкривається роль родини, школи та реалії на процес становлення молодого покоління, визначається вплив історії, народних звичаїв та обрядів на формування світогляду та світосприйняття вихованця.

Формування елементів національної свідомості молодших школярів у процесі навчання та виховання (на основі етичних поглядів Івана Огієнка)

2024-03-18T20:57:07+02:00

У статті розглянуто аспекти формування елементів національної свідомості молодших школярів у процесі навчання української мови (на основі етичних поглядів Івана Огієнка); окреслено шляхи і способи виховання патріотизму учнів початкових класів та удосконалення практичної підготовленості вчителя до роботи з дітьми; висвітлено питання національно-патріотичного виховання, вказано умови формування української національної свідомості; узагальнено погляди Івана Огієнка на питання духовноморального виховання молодших школярів; розкрито основні суперечності, які впливають на виховання дітей.

Тему дослідження присвячено проблемі педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості учнів початкових класів. З метою її розв’язання обґрунтовано модель свідомого оволодіння молодшими школярами національними цінностями. На основі цієї моделі визначено структурні компоненти системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості особистості молодшого школяра, умови її ефективного функціонування; встановлено комплекс чинників, які впливають на позитивне ставлення молодших школярів до цінностей української культури, ієрархію мотивів їх самоформування учнями; розглянуто основні теоретичні й методичні підходи до проєктування національно та особистісно орієнтованого освітнього процесу в початкових класах; розкрито динаміку розвитку національної свідомості та самосвідомості молодших школярів у процесі навчання та виховання.

Організаційна культура керівника як важливий чинник управління ЗЗСО (на прикладі діяльності ексдиректорки Довжоцького ліцею Кам’янець-Подільської міської ради Мадич Галини Григорівни)

2024-03-18T21:06:04+02:00

У статті висвітлено характерні особливості управлінської діяльності ексдиректорки Довжоцького ліцею Кам’янець-Подільської міської ради – Мадич Галини Григорівни, вчителя методиста, відмінника освіти України. Увагу акцентовано на особливостях взаємодії Галини Мадич з педагогічним, учнівським та батьківським колективами.

Безперервність предметної підготовки майбутнього вчителя української мови

2024-03-18T21:15:35+02:00

У статті вирізнено й проаналізовано етапи предметної підготовки (українська мова) майбутнього вчителя-словесника: підготовчий (початкова лінгвістична підготовка), інформаційно-когнітивний (спеціальні лінгвістична підготовка), поглиблювально-узагальнювальний (поглиблювальна й науково-дослідницька лінгвістична підготовка).

«Рідномовність» у контексті національно-патріотичного становлення сучасного українця (на основі педагогічної концепції Івана Огієнка)

2024-03-18T21:24:40+02:00

У статті розглянуто потенціал рідної мови як основи національно-патріотичного виховання сучасного свідомого громадянина України. З’ясовано, що розв’язанню означеної проблеми здатне сприяти творче використання філософсько-педагогічної спадщини видатного вченого-мовознавця, патріота, теолога, культурного діяча Івана Огієнка (митрополита Іларіона).

Назви частини від цілого в українській мові

2024-03-18T21:32:04+02:00

У статті досліджено особливості вживання і просторове поширення лексем на позначення частини від цілого, їхніх варіантів (фонетичних, словотвірних, лексичних), а також фразеологізмів із такими компонентами. Фразеологізми з діалектними компонентами кодують загальні уявлення людини, її здатність щось характеризувати чи оцінювати.

Історико-мотивна проблема систематизування й тематичного групування топонімічної прози села Кадиївці (Кам'янеччина) у теоретичному висвітленні Огієнкового університету

2024-03-18T21:38:01+02:00

На сьогодні особливої ваги набуває вивчення друкованих, рукописних та усно-словесних джерел, які висвітлюють мотивні питання появи та побутування топонімічної прози, її розвиток на різних етапах еволюції українського соціуму. Автор статті робить акцент на проблемі локально-зонального дослідження топонімікону населеного пункту Кадиївці Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.

Трансформації радянської національної політики упродовж 1920-1930-х років та їх вплив на чеське населення Харківщини

2024-03-18T21:51:48+02:00

У статті аналізуються особливості життя чеської етнічної меншини Харківщини в контексті реалізації державної етнополітики 1920-1930-х рр. Показано, що за означений період етнонаціональна політика більшовиків зазнала значних трансформацій. Від воєнно-комуністичних методів втілення національної політики, на початку 1920-х років вони переходять до політики, спрямованої на забезпечення прав національних меншин з метою їх швидкої радянізації та розширення своєї соціальної бази за їх рахунок. Однак попри декларування рівних можливостей для всіх етнічних спільнот, заходи щодо чеської етнічної спільноти Харківщини мали безсистемний характер й її потреби не були враховані державними органами. Це було пов’язано з тим, що чисельність цієї спільноти в регіоні була невеликою й спеціального органу, який би займався роботою з нею, тут не було створено. А ті, що існували, надавали перевагу роботі з чисельними етнічними спільнотами. Режиму потрібні були масштабні заходи для демонстрації «турботи про етнічні меншини», а зробити це можна було лише за рахунок роботи з тими групами, які складали значну частку у структурі населення регіону. Тож, національно-культурні, релігійні та інші потреби чеської меншини, через її малочисельність, ігнорувалися. Їх представники залучались до організованих державними органами масових заходів, та вони, переважно, були політико-виховного спрямування. Основною їх метою було ідеологічне виховання трудящих як «будівників соціалізму», що ніяк не пов’язувалося з національним життям спільноти. З початку 1930-х років інтернаціоналістські агітаційно-пропагандистські кампанії починають поєднуватися з відвертою ворожістю щодо представників національних меншин, в тому числі й чехів. Згодом це вилилося у гучні кампанії звинувачення їх у «антирадянській й антикомуністичній діяльності» та застосування щодо них репресій.

Поєднання Іваном Огієнком роботи на посадах ректора Кам’янець-Подільського національного університету і міністра освіти / сповідань / головного уповноваженого уряду УНР: доцільність, результативність і значення (1919-1920 рр.)

2024-03-18T22:07:06+02:00

Досліджується питання про одночасну реалізацію Іваном Огієнком свого організаторського потенціалу на різних високих посадах в УНР, які були пов’язані з освітньою, духовною і управлінською сферами і підпорядковувалися інтересам національного відродження. Актуальність теми продиктована потребою особистісного виміру ролі української еліти в революції на прикладі одного із найбільш активних діячів високого рангу у 1919-1920 рр. і засвоєння певних уроків для наступних поколінь.

Метою статті є з’ясування основного змісту, доцільності, результативності та значення для національного відродження 1919-1920 рр. різнопрофільної діяльності Івана Огієнка, який на протязі певних етапів одночасно поєднував виконання різних державно-управлінських посадових обов’язків. Для її досягнення використано такі методи до слідження, як загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, індукція, дедукція), суміжних наук (політична антропологія та психологія) та спеціально-історичні (структурно-функціональний, хронологічний, історико-біографічний, вибірковий).

Наукова новизна: уперше комплексно висвітлюється державницька діяльність вченого, освітянина і державника, який одночасно посідав по декілька важливих посад та реалізовував свій організаторський, інтелектуальний і управлінський потенціал в інтересах українського національного відродження.

Висновки. Керівництво УНР неодноразово залучало ректора К-ПДУУ Івана Огієнка до роботи у вищому ешелоні влади української держави, де він у різний час посідав міністерські посади, був членом українського уряду і його головним уповноваженим представником у зносинах з польськими адміністративними органами у Кам’янці-Подільському. Завдяки своїм здібностям, постійній цілеспрямованості, наполегливості і великій самовіддачі, що виявлялися одночасно на різних посадах, вдалося забезпечити ефективне вирішення покладених на нього посадових обов’язків, що давало корисні для справи результати, відповідало інтересам держави і суспільства. Завдяки цьому багато виграв університет – кадрово, фінансово, матеріально-технічно, соціально. Хоча з особистісного погляду така практика виснажувала сумісника і серйозно перевантажувала його, позначаючись на його майбутньому здоров’ї. Подібне засвідчувало про брак реального кадрового резерву в державі і потребу вирішення цього питання в майбутньому.

Неформальне спілкування представників українського еміграційного осередку міжвоєнної Чехословаччини (1921-1939)

2024-03-18T22:20:28+02:00

Неформальне спілкування в українському еміграційному середовищі міжвоєнної Чехословаччини – це, насамперед, чутки та плітки як особливий підвид людського спілкування, що розвивається незалежно від ставлення до нього з боку людства й змістовний феномен функціонування тієї або іншої інформації, котрий суттєво впливає на форми самовираження певних масових настроїв й суспільної думки та є ефективним каналом керування останніми. Еміграційні чутки та плітки антибільшовицької частини еміграційного осередку міжвоєнної ЧСР розглянуті не тільки крізь призму тієї або іншої інформації (інформаційного контенту), а й крізь призму певних рівнів комунікації, котрі не тільки дозволяли безпечно адаптуватися в нових життєвих реалія, а й були яскравими індикаторами «своїх-чужих». Чутки в середовищі української міжвоєнної празької еміграції були найбільш поширеним каналом неформального спілкування. Тоді я к плітки стосувалися переважно тих, хто мав яскраво виражене хоббі, вади у зовнішності або поведінці.

Особливості застосування риштувань та зміцнюючих конструкцій у храмовому зодчестві середньо- та пізньовізантійського періодів

2024-03-18T22:30:46+02:00

Мета статті: дослідити особливості застосування будівельних риштувань та зміцнюючих конструкцій з деревини у візантійському храмобудуванні на основі збережених писемних, візуальних та археологічних джерел; виявити належність пам’ятки до певної архітектурної школи (столичної/провінційної) за системою розташування та замуровування технічних отворів від риштувань. Методологія дослідження базується на принципах історизму, методі компаративного аналізу, дедукції та індукції. Наукова новизна полягає в тому, що переважна більшість пам’яток візантійського храмового зодчества зруйнована або потребує негайної реставрації для збереження її автентичного вигляду. Тому вивчення всіх аспектів будівельного процесу, навіть таких незначних, на перший погляд, як риштування, їх зв’язок з етапами будівництва, допоможуть краще розуміти фронт роботи з відновлення пам’ятки.

Висновки: будівельні риштування являють собою різнорівневі дерев’яні платформи, які дозволяють переміщуватися зодчим на різну висоту по мірі просування зведення стін та склепінь. Про використання риштувань візантійцями свідчать залишені технічні отвори у стінах, які робилися спеціально для закріплення тих самих риштувань. Крім будівельників, риштуваннями користувалися муляри, а також живописці. Система розташування та замуровування таких отворів може яскраво свідчити про належність пам’ятки до певної архітектурної школи. На відміну від провінційних пам’яток, варіативність отворів від балок у Константинополі досить незначна. Під час будівництва необхідно було зміцнити конструкцію арок, склепінь та куполів, поки вапняний розчин застигав (і залишався пластично текучим), – рішенням стало закладання в товщу стіни дерев’яних зв’язків, з’єднаних у кутах за допомогою каювання залізними костилями; система таких зв’язків сприяла стійкості будівлі, з’єднуючи її конструкцію на всю висоту; крім цього, за дерев’яними зв’язками можна дендрохронологічно датувати пам’ятник, а також ідентифікувати певну архітектурну майстерню. Подальше дослідження залишається перспективним.

Іван Огієнко і Віктор Приходько на тлі суспільно-політичного й освітньо-наукового життя (1918-1930-ті рр.)

2024-03-18T22:38:13+02:00

У статті проаналізовано взаємовідносини двох видатних діячів Українських визвольних змагань 1917-1921 рр. й учасників проєкту відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету – професора І. Огієнка та члена Української Центральної Ради ІІ та ІІІ складів В. Приходька. Підкреслено, що їхня співпраця в роки політичної еміграції була спрямована на захист національних, культурних і релігійних інтересів, соціальних прав українців, які після Першої світової війни опинилися в країнах Центрально-Східної Європи. Акцентовано, що на вирішення цих завдань була спрямована їхня освітньо-наукова й просвітницька діяльність у навчальних закладах Польщі й Чехословаччини. Основою дослідження стали опубліковані епістолярні матеріали, мемуарні та інші джерела, зокрема документи архіву Інституту національної пам’яті Польщі, що вперше вводяться до наукового обігу.

Зарубіжна, діаспорна та емігрантська історіографії про відносини між владою та Руською православною церквою в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр.

2024-03-18T22:44:09+02:00

Мета дослідження – проаналізувати непідконтрольні комуністичній пропаганді, радянській цензурі та необмежені марксистськими теоретико-методологічними підходами досліджень публікації зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів 1940-х – 2000-х рр. щодо взаємин між партійними і державними органами та Руською православною церквою (РПЦ) в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр. Розглянути специфіку, етапи та домінуючі концепції зарубіжних, діаспорних та емігрантських досліджень. Методологія дослідження базується на комплексі характерних для сучасної історичної науки загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення) та спеціально-наукових методах історичного пізнання (компаративний аналіз текстових документів, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний), принципах історизму, проблемності, всебічності, системності та об’єктивності. Історіографічні надбання відносин між владою та РПЦ в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр. стали предметом вивчення багатьох науковців, зокрема Н. Шліхти (Шліхта, 2007), Н. Лаас (Лаас, 2008), розглядалися у наших дослідженнях (Куксенко, 2017), але праці непідконтрольних комуністичній пропаганді, радянській цензурі та необмежені марксистською методологією досліджень авторів комплексно не аналізувалися. Можемо відзначити, що релігійна ситуація, взаємовідносини між партійними і державними органами та Церквою у 1940-х –1980-х рр. у радянській державі була предметом зацікавленості серед зарубіжних, діаспорних та емігрантських дослідників. У своїх працях вони розкривали реальне становище релігійних громад, переслідування за віру священнослужителів та вірян, що замовчувалося як органами влади, так і радянською та офіційною церковною історіографіями. При цьому частина авторів звертала увагу на специфічність релігійної ситуації в Українській РСР, високий ступінь релігійності українців та більшу їх готовність відстоювати релігійні права, ніж в інших республіках СРСР. Проте дослідникам до розпаду СРСР для повноцінної об’єктивної аргументації запропонованих тверджень бракувало джерел. Політична, національна та конфесійна орієнтація часто перешкоджала окремим авторам неупереджено висвітлювати взаємини між Церквою і державою, політику радянської влади у релігійній сфері. Оскільки, на той час саме Руська православна церква уособлювала Православну спільноту України, то це виключало її зі сфери наукових інтересів діаспорних національно-свідомих дослідників. У зв’язку з завершенням ідеологічного протистояння часів «холодної війни» поступово інтерес до вивчення особливостей взаємовідносин влади і Церкви в радянський період у зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів згасає, а в новітніх українській та російській історіографіях зростає. При цьому національні історіографії активно залучають надбання зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів, архівні джерела.

Кам’янець-Подільський державний український університет та Кам’янець-Подільський інститут народної освіти: порівняльний аспект

2024-03-18T22:59:24+02:00

У статті розкривається особливості функціонування Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918-1920 рр.) та інституту народної освіти (1921-1930 рр.). З’ясовується те, що створення двох освітніх установ відбувалося через прийняття ряду нормативних документів вищого керівництва країною за якими диктувалися різні завдання – від академічної свободи до тотального контролю за освітнім процесом. Частково розкриваються навчальні дисципліни які викладалися у Кам’янець-Подільському державному українському університеті, а також Кам’янець-Подільському інституті народної освіти. Спільним було поєднання лекційних занять із семінарською/практичною роботою, а викладання здійснювалося українською мовою.

При написані роботи нами було використано такі принципи проведення історичного дослідження: історизму, об’єктивності та системності. Також застосовано методи проведення дослідження, а саме: історико-порівняльний, синтезу, біографічний, ретроспективний, хронологічний та комплексно-аналітичний.

Основною тезою статті є порівняльний аналіз процесу формування закладів, системи управління, підготовки кадрів, наукової роботи та поза аудиторної зайнятості студентів, який дозволяє побачити принципові відмінності між ними.

Відображення активних форм спротиву пересічних селян під час Голодомору 1932-1933 рр. на шпальтах районних газет Київської та Чернігівської областей

2024-03-18T23:08:31+02:00

У статті досліджується закономірності появи на сторінках районної преси Київської та Чернігівської областей інформації про активний спротив селян політиці Голодомору 1932-1933 рр. Мета дослідження передбачає з’ясування особливостей відображення в районних газетах двох областей УСРР проблематики опору пересічних селян курсу влади на формування в українському селі умов, несумісних із життям. Методологія дослідження передбачає поєднання загальнонаукових та історичних методів пізнання, передовсім аналізу й синтезу, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, контекстуального, порівняльного, системно-структурного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає насамперед у тому, що матеріали районних газет Київщини та Чернігівщини не досліджувалися як джерело щодо опору селян політиці Голодомору 1932-1933 рр. Простежено випадки появи на шпальтах низової преси повідомлень про різні форми спротиву, з’ясовано особливості подання інформації та її практичну мету, виходячи як із завдань поточного моменту, так і на перспективу. Висновки. Активні форми спротиву рядових селян на шпальтах районних газет Київської та Чернігівської областей періоду Голодомору 1932-1933 рр. відображені фрагментарно і вибірково, суттєво поступаючись висвітленню проблематики пасивного опору. Інформація про збройні напади селян на активістів хлібозаготівлі, підпали хат, побиття відображала локальний характер виступів й ідеологічно була покликана виправдати використання владою репресивних методів хлібозаготівлі, а в майбутньому – стати одним із елементів заперечення цілеспрямованого курсу на впровадження механізму Голодомору. Крім того, більшість повідомлень супроводжувалися шаблонними твердженнями про підтримку селянами тих сіл, в яких відбулися акції спротиву, ідеї жорстокого покарання, а також дострокового виконання хлібозаготівельних завдань. Хоча районні газети й не можуть розглядатися як репрезентативне джерело, проте вони містять важливу емпіричну інформацію. Без її використання образ активного спротиву селян буде не повним, а пізнання стратегій влади стосовно камуфлювання курсу на вбивство голодом обмеженим.

Життя на мінному полі: усні історії кам'янецьких саперів

2024-03-18T23:23:21+02:00

Рецензія на книгу: Сильні духом. Історії саперів російсько- української війни / упорядники О. Поворознюк, О. Рарицький. Кам’янець-Подільський: ПП Зволейко Д., 2023. 144 с.

V Всеукраїнська наукова конференція «Традиції Івана Огієнка у світлі вітчизняної науки»

2024-03-18T23:29:01+02:00