Роль Івана Огієнка у вирішенні житлової проблеми управлінців і учасників освітнього процесу в Кам’янець-Подільському державному українському університеті (1918-1920 рр.)

Анотація

У статті на основі архівних і опублікованих джерел, а також праць сучасних вітчизняних істориків досліджується ефективна організаційна діяльність І.І. Огієнка, голови Кам’янець-Подільської міської університетської комісії, в.о. ректора і ректора Кам’янець-Подільського державного українського університету, міністра освіти і головного уповноваженого уряду УНР, у справі вирішення такої локальної соціальної проблеми як забезпечення постійним (тимчасовим) службовим і орендованим житлом частини управлінського персоналу і науково-педагогічних працівників щойно заснованого вишу, а також відкриття для іногородніх незаможних студентів гуртожитку (бурси) у тодішніх дуже складних умовах виживання периферійного міста.

Проблема розглядається в межах двох нерівних хронологічних відрізків. Перший пов’язаний з прискореною і досить ефективною реалізацією комплексу державних, самоврядних і громадських підготовчих заходів щодо юридичного заснування вишу, творення його належної матеріально-технічної бази і, нарешті, офіційного відкриття (липень-жовтень 1918 р.). Другий відрізок охоплює двохрічне функціонування і внутрішній розвиток університету (1918-1920 рр.) за нестабільного українського суверенітету, коли І.І. Огієнко, як ректор, просувався кар’єрними сходинками в сфері вищого державного управління і отримував можливість з висоти своїх авторитетних посад впливати на вирішення низки адміністративних, фінансових, матеріальних та інших питань, пов’язаних з інтересами трудового колективу і студентського загалу. Такий підхід уперше забезпечив розлоге і цілісне висвітлення піднятого питання, забезпечив його наукову новизну, а також розуміння ролі цього діяча у частковому вирішенні складної соціальної проблеми, породженої скромними ресурсами невеликого багатонаціонального міста.