Підготовка вчителів початкових шкіл у Правобережній Україні у XIX - на
Ключові слова:
початкова школа (однокласна і двокласна), міністерське училище, церковнопарафіяльна школа, школа грамоти, учительський інститут, семінарія, духовна, учительська, церковно-вчительська школа, другокласна церковнопарафіяльна школа, екстернат та іншіАнотація
Досліджуються навчальні заклади Київської, Подільської і Волинської губерній, у яких здійснювалася підготовка вчителів початкових шкіл. Вони в основному підпорядковувались Міністерству народної освіти і Святішому Синоду православної віри. Показано нестачу шкіл, вчителів та їх низький освітній рівень тощо, а також реакційну політику царизму в галузі освіти.
Дуалізм в управлінні та підпорядкуванні початкових шкіл краю зумовив і відповідну систему підготовки педагогічних кадрів. Так, для народних училищ Міністерства народної освіти вчителів готували: учительські інститути, учительські семінарії, 8-мі педагогічні класи жіночих гімназій, прогімназії та інші.
Підготовку вчителів для церковнопарафіяльних шкіл здійснювали церковно-вчительські школи, духовні чоловічі і жіночі та єпархіальні жіночі училища, а для шкіл грамоти-другокласні церковнопарафіяльні школи. Разом з тим, підготовка вчителів здійснювалася у духовних семінаріях, на педагогічних курсах, через екстернат тощо. Бажаними вчителями у початкових школах були випускники духовних семінарій та єпархіальних училищ, вищих та середніх навчальних закладів (гімназій). Вражає мала кількість вчителів з вищою освітою.
У дослідженні вказано, що підготовку вчителів також здійснювали навчальні заклади Відомства установ імператриці Марії, зокрема: Київський інститут шляхетних дівчат (з 1838 р.) та маріїнські жіночі гімназії з кінця 60-х років ХІХ ст. та інші.
Помітну роль у підготовці учительських кадрів та покращенні їх освітнього рівня відіграли з 1904 р. земські установи, які не тільки виділяли кошти на заснування нових педагогічних шкіл, але й турбувались про покращення освітнього рівня вчителів, організовували педагогічні курси, утримували стипендіатів, матеріально і морально підтримували престиж вчителя.
З`ясовано, що низький рівень розвитку освіти у правобережних губерніях України впродовж XIX ст. – на початку XX ст. вимагав сотень і тисяч нових шкіл, а відповідно підготовлених вчителів, особливо у зв`язку із запровадженням загальної початкової освіти. Царський уряд виявився не взмозі вирішити цю проблему, хоч над нею працювали і були певні успіхи.
