Евфонічність як невіддільна риса української мови крізь призму досліджень Івана Огієнка
Ключові слова:
автохтонність, мова, мовна система, фонетика, милозвучність (евфонія), доброзвучність, акцент, норми літературної мовиАнотація
У статті порушено питання милозвучності (евфонії) української літературної мови у контексті досліджень Івана Огієнка (митрополита Іларіона).
Наголошено, що милозвучність є невіддільною рисою української мови і водночас свідченням її давності. Зроблено спробу довести, що потрібно вивчати означене питання зі студентами аграрних вищих навчальних закладів освіти, адже евфонія є природною тенденцією у закономірному розвитку та вдосконаленні фонетичного складу мови, який відзначається своєю самобутністю, порівняно з іншими функціонально-структурними компонентами мови. Наведено деякі фактори, які впливають на доброзвучність української мови від найдавніших часів і до тепер. Напрацьовано методичний матеріал, необхідний для формування мовнокомунікативної професійної компетенції студентів-аграріїв у рамках вивчення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням».
