Сакральний стиль Тараса Шевченка в інтерпретації Івана Огієнка (Митрополита Іларіона)
Ключові слова:
сакральний стиль, релігійний стиль, лінгвостилістична інтерпретація, елітарна мовна особистість Тараса ШевченкаАнотація
Прадавня широка сфера людської віри, вірувань і поклонінь, молінь і чинопокладань породила в людській мові широку духовну сферу і сформувала цілі пласти мовних засобів, поєднаних призначеннями, структурами і функціями омовлення у низку стилістичних понять глибокого і широкого змісту: сакральний стиль; богословський стиль; свята, священна мова; релігійний стиль, культова мова; конфесійний стиль. Всі вони мають один головний загальний зміст, але різняться семантичними осягами, функціями і акцентами. Ідеальні сутності в сакральному, художньому та живому розмовному мовленні передаються і пізнаються через конкретні, чуттєво сприймувані ознаки, що лежать в основі релігійних, фольклорних, традиційно-поетичних, індивідуально-авторських тропів і фігур думки, що вже стали лінгвокультурологічними універсаліями, одиницями виміру мовно-інтелектуальної, морально-етичної та естетичної культури.
