Художня рецепція релігійних образів у поезії Майка Йогансена
Ключові слова:
поетичне мовлення, релігійні образи, ідіостиль, концепт, дискурс, тоталітарна мова, тропиАнотація
У статті досліджується релігійність української мови, що, за визначенням Івана Огієнка, є її основною стильовою ознакою. Матеріалом для аналізу обрано поетичне мовлення яскравого представника вітчизняної літератури початку ХХ ст. Майка Йогансена. Цікаво, що тексти поезій «співця живої творчості пролетаріату» (словами самого митця) насичені яскравими релігійними образами, що реалізуються на різних семантичних рівнях і втілюють значущі для автора поняття. Показово, що десакралізація властива поодиноким поезіям Йогансена; релігійні образи та мотиви переважно є способом художнього втілення політичних переконань автора та реалій радянської дійсності. В аналізованих текстах спостерігаємо переосмислення понять Бог, Закон Божий, святі, храм, рай, ікона, молитва тощо, які реалізовано на перетині релігійного й тоталітарного дискурсів. Активність таких образів у поезії представника «Червоного ренесансу» засвідчує особливість світосприйняття автора та водночас підтверджує думку І. Огієнка про релігійність як «душу української мови».
