Фоніка поезії Володимира Свідзінського

Анотація

Дослідження звукопису є невід’ємним складником вивчення поезії, адже через фоніку автор не лише передає звукову атмосферу описаного у творі, але й по-іншому підсвічує зміст вірша, витворює нові позатекстові смисли.

Творчість Володимира Свідзінського є унікальною для української літератури. Філігранно майстерний у доборі та комбінації слів, митець, як виявляється, професійно організує поезію з позицій звукопису. У статті проаналізовано перший твір із авторського циклу «Балади». Вірш зображує боротьбу сталого та звичного світу героя з новим, незвіданим, тривожним. Градація голосних звуків – від низького й широкого «а», що символізує стабільність, до високого та вузького «і», що знакує хвилююче, проте не вороже, – відповідає настроєвому нагнітанню, увиразнює смисл твору. Зроблено висновок про показовість фонічного аспекту в поезії В. Свідзінського.