Українська еміграційна Мазепіана 1950-60-х років
Ключові слова:
художня модель, мазепіана, репрезентація, антиколоніальний пафос, колоніалізм, метрополія, імперський стереотипАнотація
У статті розглядаються версії художнього моделювання образу Івана Мазепи в українській еміграційній літературі 1950-60-х років. У творах Івана Деснянського, Леоніда Полтави, Павла Савчука, Микити Мандрики та Івана Огієнка постать гетьмана проектується як борця за свободу від російського колоніального поневолення, тому діаспорна мазепіана набуває потужного антиколоніального семантичного навантаження. Водночас автори намаглися подолати імперські стереотипи, що маркували Мазепу як зрадника. Проте у творах Івана Огієнка та Леоніда Полтави вибудовується модель, яка передбачає зміну ролей в опозиції «зрадник-жертва» у контексті російсько-українських наративів минулого. Також особливе місце в контрдискурсивній репрезентації української історії посідає негація російського імперського простору.
