Культуромовний підхід до виховання особистості в контексті наукової спадщини І.Огієнка

Анотація

У пропонованій статті здійснюється аналіз культуромовного підходу до навчання мови у школі та виші, його складників, що є основою сучасної лінгводидактики. Охарактеризовано поняття мовлення, літературна мова, спілкування, мовленнєвий етикет. Особлива увага акцентується на вихованні мовної особистості учня і студента. Усі ці проблеми розглядаються через призму науково-педагогічних поглядів І. Огієнка на роль рідної мови в освіті й формуванні культуромовної, національно-свідомої особистості.

Автори, спираючись на сучасні дослідження, особливу увагу звертають на роль літературної мови у вихованні мовної особистості учня і студента.

Акцентують на тих умовах, які забезпечують виховання школярів як мовних особистостей, її професійного удосконалення студентів.

У статті детально аналізується сутність спілкування як основи реалізації культуромовного підходу до формування мовної особистості. Розглядається культура мови як наука, її напрями, пов’язані з нормативністю, варіативністю мовних одиниць, культурою мовлення у дво- і багатомовному середовищі.

Акцентується на ролі мовного етикету як функційно-семантичного поля спілкування, на важливості його соціальних функцій та значущості етикетної поведінки комунікантів, особливо в процесі навчання і професійної діяльності. Автори констатують, що, крім практичного значення, висококультурне професійне спілкування має ще й естетичну цінність.

Важливим у мовній освіті є технологія оволодіння культурою мовлення на орфоепічному, словотвірному, лексико-семантичному, граматичному, стилістичному й комунікативному рівнях, на чому наголошує І. Огієнко. Ця проблема активно розв’язується в сучасній середній і вищій школі.

У статті звертається увага на роль у навчальному процесі вчителя-словесника й викладача вищої школи. Саме вони покликані виховувати, формувати й розвивати мовну особистість учня (студента).

Відзначаючи роль сучасних учених-лінгводидактів у дослідженні проблем культури мовлення, автори акцентують на ролі І. Огієнка в розробці теорії і практики культуромовного підходу до навчання рідної мови.

Змістом статті прагнули довести, що ідеї великого вченого-патріота живуть і розвиваються й активно впливають на розвиток української лінгводидактики.