Мотивні коди митця та мистецтва у драматичних творах Валерія Герасимчука
Ключові слова:
п’єса, образи, коди, митець, мистецтво, біографія, драма, геройАнотація
У статті розглянуто мотивні коди митця і мистецтва у драматичних творах Валерія Герасимчука. Зазначено, що звернення драматурга до образу письменника змушує його вводити у текст твору відсилання до його творчості, нерідко у вигляді прямого цитування, але частіше – завуальовано. Для прикладу взято драму «Поет і Король, або Кончина Мольєра», у який перелицьовується мольєрівська комедія «Хворий, та й годі!» та переосмислюється амплуа Мольєра не лише як видатного комедіографа, а насамперед як засновника «Блискучого Театру» та його провідного актора. Спостережено, що у творі «Трагедії Нобеля і драмі Хемінгуея» діє австрійська письменниця-пацифістка Берта фон Зуттнер, згадуються письменники Вольтер, Шекспір, Бальзак, Мопассан, американські літературні критики, тексти Хемінгуея.
У «Помилці Сервантеса» головний герой дезорієнтується між двома транзитивними персонажами – Дон Кіхотом і Дон Жуаном. Драматург грається з сервантесовою символікою, жанровою матрицею. Як взірці високого, опоетизованого кохання згадуються Данте і Петрарка. Драма «Душа вогні (Довженко)» побудована на основі кіноповісті Довженка «Україна в огні» та його військових щоденників і записників. У тексті зринають імена тоталітарних політиків Сталіна, Хрущова, письменників БорисПолєвого, Бажана, згадано кіносценарії «Щорса» та «Поеми про море».
Усі названі імена та художні твори у текстах циклу «П’єси про великих» змушують працювати найширший культурологічний інтертекст. Мотивні коди циклу пов’язані з «комплексом митця до двадцяти позицій». Наприклад, хворобливого стану митця як каталізатора творчості; книги як каталізатора дії; творчості як ремесла; мотиву передчасної смерті та драматургічні жанри як герої літератури та ін. Останнє є унікальним для сучасної української драматургії, бо художні міркування про жанри наближають драматургію до популярних філологічних досліджень. Події, що відбуваються з персонажами біографічних п’єс В. Герасимчука, мають різне значення як для нього, і для його героїв.
